ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ
DOI:
https://doi.org/10.31470/2786-6246-2023-3-7-13Ключові слова:
цифровізація, компетенції, цифрова компетентність, державний службовець, цифрові навички, фахова підготовкаАнотація
У статті розглядається вагомість для державних службовців формування та розвитку цифрової компетентності для якісного надання державних послуг громадянам. Вони повинні постійно навчитися (підвищувати кваліфікацію), використовувати електронні інструменти для підвищення своєї компетентності, що своєю чергою підвищить якість забезпечення надання державних послуг.
За останні роки Україна розробила нормативно-правову базу, що дозволяє перехід на електронний документообіг, що своєю чергою не лише підвищить ефективність державних установ, а й пришвидшить інтеграцію у світовому просторі.
Інформаційна грамотність, медіаграмотність та інші основні цифрові навички необхідні для роботи державних службовців. Це пов’язано зі стрімкою діджиталізацією економіки та переходом від офлайн до онлайн у секторі державного управління.
Сучасні вимоги до цифрової компетентності державних службовців актуалізовані впровадженням моделі електронного урядування, вимагають формування нової цифрової культури серед державних службовців. Ця культура призведе до розширення повноважень, мислення та навичок.
Цифрова компетентність – це не лише вміння користуватися смартфонами, планшетами, комп’ютерами та іншими технічними пристроями на роботі, а й здатність уникати небезпек у цифровому просторі, зберігати конфіденційні дані, ефективно впроваджувати електронні сервіси для громадян та розв’язувати проблеми за допомогою цифрових технологій.
Також в даній статті розкриваються питання теоретичних і прикладних аспектів розвитку цифрової компетентності державних службовців у системі безперервної освіти для врахування загальних та індивідуальних потреб фахівців у професійному розвитку та їхні можливості для особистісного розвитку на основі використання інноваційних форм і методів навчання.
Посилання
Doyle, Jessica L. (2017). State control of civil society organizations: the case of Turkey. Democratization, 24 (2), 244–264 [in English].
Easton-Calabria, E., & Wood, J. (2020). Bridging, Bonding, and Linking? Syrian Refugee-led Organisations and Integration in Berlin. Journal of Ethnic and Migration Studies, 47 (19), 4308–4326 [in English].
Funds for NGO`s. Retrieved from https://www.fundsforngos.org [in English].
Geçici, Koruma (2021). Directorate General of Migration Management. Retrieved from https://www.goc.gov.tr/gecici-koruma5638 [in English].
Heper, M., & Yıldırım, S. (2011). Revisiting Civil Society in Turkey. Southeast European and Black Sea Studies, 11 (1), 1–18 [in English].
Onder, Murat & Ayhan, Emrah (2018). Financial Vulnerability of NGOs in Turkey. The Case of Youth NGOs in South-East Anatolia and Mediterranean Regions, 2, 1040–1051 [in English].
Search for Laws, Regulations in Turkey. Retrieved from http://www.lawsturkey.com/ [in English].