Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення

СУЧАСНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ НАТО ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

2024-10-11T11:32:42+03:00

У статті проаналізовані сучасні засади формування збройних сил НАТО як основа забезпечення міжнародної безпеки. Зазначено, що у Великобританії існує ретельний відбір кадрів у збройні сили. Комплектування збройних сил у Великобританії здійснюється на добровільній основі. Підготовка офіцерського корпусу характеризується цілісністю і безперервністю. Значна увага приділяється прищепленню курсантам (слухачам) командирських (лідерських) навичок, заняттям спортом та участі в тактичних навчаннях. У Великобританії існує принцип кар’єрного розвитку офіцерського складу. Його суть полягає в тому, що врахування різних кадрових дій (ротації, призначення на посади, присвоєння звань тощо) проводиться не на підставі вікових показників, а на підставі вислуги (термінів) проходження військової служби. Крім того, близько 30% кадрових офіцерів у збройних силах Великобританії проходили навчання на курсах позавійськової підготовки при цивільних закладах вищої освіти.

У частинах та підрозділах збройних сил Німеччини професійна підготовка складається з навчання та бойової підготовки. Кадри у збройних силах ретельно відбираються, враховуючи освіту, яку вони мають, а також навички та досвід. Система підготовки офіцерів Німеччини являє собою низку етапів навчання в офіцерській школі родів військ, в одному з університетів бундесверу, військового стажування та безпосередньої служби у військах на різних штабних і командних посадах. У збройних силах Німеччини психологічна підготовка вважається обов’язковою для військовослужбовців всіх родів військ, яка включає підготовку до бойових дій, стресостійкість, мотиваційні фактори до військової служби, подолання конфліктів тощо.

У Франції існують військові ліцеї, які надають початкову освіту. Система підготовки офіцерів має багатоступеневу освіту та постійний відбір кадрів. У Франції створена суттєва матеріальна підтримка військовослужбовців, зокрема відповідна заробітна плата, надбавки за особливі умови служби, призначені для компенсації ризиків, переміщення та тривале перебування закордоном; сприяння у купівлі або оренді житла; допомога членам сімей у працевлаштуванні, допомога у реабілітації після звільнення зі служби, пенсійне забезпечення тощо.

ОСОБЛИВОСТІ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

2024-10-11T11:16:18+03:00

У статті проаналізовано основні тенденції цифровізації служби управління персоналом, визначено ключові можливості та ризики впровадження цифрових технологій у HR-процеси, а також досліджено зв’язок між цифровізацією та підвищенням ефективності HR-функцій. Особлива увага приділена впливу цифровізації на мотивацію та залученість працівників, оскільки ці аспекти є критично важливими для стабільного функціонування організацій. Виявлено зміни в технологічному ландшафті, які вимагають від працівників освоєння нових навичок і здібностей, що підкреслює необхідність використання інноваційних методів навчання, розвитку та мотивації персоналу.

Також розглянуто переваги й недоліки цифровізації основних HR-функцій в контексті діяльності організацій. Зокрема, з’ясовано, що цифрові HR-рішення дозволяють зберегти кадровий потенціал і забезпечувати стійкість організацій під час економічних потрясінь, таких як пандемія COVID-19 або військові конфлікти. Цифровізація управління персоналом є комплексним завданням, що вимагає врахування численних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. З одного боку, деякі цифрові інструменти мають високу вартість і тривалий термін окупності, що може робити їх впровадження економічно невигідним у короткостроковій перспективі. З іншого боку, автоматизація HR-процесів сприяє зниженню витрат на оплату праці співробітників HR-відділів і оптимізації робочих процесів за рахунок скорочення часу на виконання рутинних завдань, таких як первинний відбір кандидатів, розрахунок зарплат і перевірка компетентностей.

Сучасний HR завдяки цифровим інструментам формує для співробітників середовище, яке сприяє підвищенню їх ефективності та продуктивності. Досвід провідних компаній, які успішно впроваджують цифрові рішення в HR-функції, підтверджує їхню результативність. Однак, процес імплементації різних методів цифровізації та оцінювання їхньої ефективності потребує подальших досліджень для максимізації їхнього потенціалу.

РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ ГРОМАДСЬКОЇ УЧАСТІ У ПОВОЄННОМУ ВІДНОВЛЕННІ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНСТРУМЕНТІВ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ ТА SMART-РІШЕНЬ

2024-10-11T13:56:52+03:00

У статті актуалізується комплексна проблема реалізації проєктів громадської участі у повоєнному відновленні з використанням інструментів смартизації та електронної демократії в умовах гібридних загроз. З’ясовано, що електронні платформи участі сприяють залученню мешканців громад до процесів прийняття місцевих рішень. Завдяки цим інструментам вдалося досягти значних успіхів у активізації громадян у підготовці відповідних рішень. На відміну від традиційних методів, таких як громадські слухання або місцеві ініціативи, електронні платформи пропонують зручний та ефективний спосіб залучення необмеженої кількості учасників. Це свідчить про те, що цифрові рішення та інструменти електронної демократії можуть суттєво розширити коло активних учасників у процесах повоєнного відновлення та забезпечити ефективну участь громадян у місцевих рішеннях. Встановлено, що серед основних проблем і ризиків, пов’язаних із впровадженням концепції «Громадська участь 2.0» та реалізацією технологічних рішень на основі web 2.0 у процесах відновлення в повоєнний період, як на рівні держави, так і в рамках громадських ініціатив, можна виділити дублювання функцій різних інституцій, чого слід уникати, низьку якість та достовірність інформаційного контенту, а також неузгодженість взаємодії з кінцевими бенефіціарами. Це призводить до надмірної зарегульованості, несвоєчасності оперативного прийняття рішень і реагування на запити, а також до нераціонального використання ресурсів, спрямованих на відновлення об’єктів та інфраструктури. Доведено, що механізм впровадження смарт-рішень для залучення громадян до процесів, пов’язаних із вирішенням актуальних проблем воєнної та повоєнної відбудови, може включати наявність розумної інфраструктури громад. Це передбачає різноманітні сервіси, які відрізняються інтерактивністю та сприяють залученню громадян до прийняття обґрунтованих сучасних рішень щодо відновлення та розвитку громад, забезпечуючи при цьому зворотний зв’язок із процесами, що відображають найбільш нагальні потреби життєдіяльності громади. Упровадження онлайн-платформ та смарт-рішень під час взаємодії органів публічної влади з громадськістю є одним із напрямів забезпечення ефективності процедур громадської участі у процесах повоєнного відновлення.

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

2024-10-11T14:17:09+03:00

У статті розглядаються сучасні світові тенденції становлення публічного управління та адміністрування соціалізації економіки стосовно п’яти моделей публічного адміністрування: австралійської моделі стабілізації системи державного управління, шведської моделі забезпечення соціального захисту населення, німецької моделі розмежування політики та адміністрування, японської моделі децентралізації та інновацій, а також американської моделі незалежного статусу регіонів. На основі порівняльного аналізу виокремлено спільні риси та відмінності цих моделей, а також закономірності їх розвитку, які можуть бути імплементовані у національну систему публічного управління України для підвищення ефективності та соціальної справедливості. Імплементація зарубіжних моделей у національну систему публічного управління та адміністрування соціалізації економіки є важливим процесом, який може принести значні переваги для розвитку України. Ось кілька ключових аспектів, які підкреслюють важливість цього процесу: підвищення ефективності та прозорості управління; соціальний захист та інклюзивність; децентралізація та місцеве самоврядування; інновації та адаптивність; підвищення конкурентоспроможності. Імплементація зарубіжних моделей публічного управління та соціалізації економіки може значно покращити українську систему державного управління, а також сприяє підвищенню ефективності, прозорості, соціальної справедливості і адаптивності державних структур, що в свою чергу може допомогти у створенні стабільного та процвітаючого суспільства. Однак важливо пам’ятати, що імплементація повинна бути адаптована до національних особливостей та контексту України, з урахуванням її унікальної історії, культури та соціально-економічних умов.

Розглянуто новітні концепції, які підтверджують важливість вивчення зарубіжних моделей публічного управління для інтеграції їх елементів у національну систему України. Впровадження ефективних світових практик управління, адаптація інноваційних технологій і децентралізація влади можуть сприяти підвищенню ефективності українського публічного управління та соціалізації економіки.

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ НАСЕЛЕННЮ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2024-10-11T14:54:27+03:00

У статті аналізуються проблеми публічного управління та адміністрування щодо надання адміністративних послуг населенню в умовах воєнного стану. Виокремлено низку важливих рішень, прийнятих українським урядом у сфері надання адміністративних послуг під час воєнного стану: – продовження дії «протермінованих» паспортів, посвідчень водія; – автоматичне продовження соціальних виплат; – перенесення місця виплат пенсій і соціальних допомог незалежно від зареєстрованого місця проживання; – телефонне підтвердження статусу безробітного; – резервні державні реєстри і перенесення їх у «хмару»; – «єДокумент»; – шлюб протягом доби без доплат, з використанням відеозв’язку і свідків; – грошова допомога («єДопомога») без зайвих умов і складних процедур; – обмін посвідчення водія без медичної довідки тощо. Зауважено, що при наданні адміністративних послуг важливо врахувати потреби тієї частини населення, яка не є користувачем застосунку «Дія». Тому можливість звернутися до Центрів надання адміністративних послуг за допомогою є важливою.

Воєнний стан став серйозним випробуванням для системи правової допомоги в Україні. З одного боку, він виявив її вразливість до зовнішніх загроз та потреб в оперативному адаптуванні до нових умов. З іншого боку, цей період стимулював розвиток нових форм та методів надання адміністративних послуг. Підвищення якості надання адміністративних послуг можливе шляхом змін у інформаційно-технологічному середовищі, збільшення електронної складової в діяльності суб’єктів надання адміністративних послуг та активного використання інноваційних технологій у налагодженні комунікацій між органами влади та споживачами послуг.

Створення сприятливих та доступних умов для доступу до адміністративних послуг – одне з головних завдань, яке має вирішувати місцева влада. Адже основною метою публічної адміністрації є надання послуг, і саме за якістю послуг усі громадяни оцінюють компетентність та обізнаність влади.

СУЧАСНА СИСТЕМА І СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

2024-10-11T15:05:07+03:00

У статті досліджені система і структура державного контролю у сфері охорони здоров’я. Розглянуті адміністративно-правові й інституціональні аспекти державного контролю у сфері медичної допомоги. Визначено, що забезпечення ефективних гарантій реалізації прав громадян в області охорони здоров’я є одним з основних векторів державної політики, що реалізовується у рамках професійної діяльності різних інститутів державного контролю. Особливе значення цієї складової державної політики обумовлене в першу чергу макроекономічними причинами, що сформували стійку тенденцію зниження чисельності активного працездатного населення.

Встановлено, що основним предметом державного контролю у сфері сучасної української охорони здоров’я є, з одного боку, безпека медичної діяльності, з іншої – якість надання медичної допомоги.

Таким чином, особливості реалізації державного контролю у сфері охорони здоров’я, передбаченої законодавством про охорону здоров’я і здійснюваного в умовах сучасної української повсякденності, обумовлені, з одного боку, пропусками адміністративно-правового регулювання відповідної сфери адміністративних стосунків, а з іншої – дублюванням цих норм у рамках правового поля діяльності наглядових органів, а також повноважень інститутів, що здійснюють контроль.

Представляється, що подібне положення сприяло переважанню формалізованих, бюрократичних принципів медичної діяльності по охороні здоров’я цивільного населення, що виразилися, по-перше, в низькій якості обов’язкових медичних оглядів, по-друге, в погіршенні загального стану здоров’я працездатного населення, що здійснює професійну діяльність в різних сферах соціальної зайнятості, по-третє, у збільшенні фінансових і матеріальних державних витрат у зв’язку з необхідністю соціальних виплат, передбачених змістом національної політики, що реалізовується у сфері соціального страхування. Визначено, що рішення цих проблем носить принциповий характер, обумовлений особливою значущістю організації і надання медичної допомоги цивільному населенню в Україні.

ФІНАНСУВАННЯ СФЕРИ КУЛЬТУРИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

2024-10-11T16:15:16+03:00

У статті досліджені форми і методи зарубіжної практики підтримки важливої соціальної сфери держави – культури і мистецтва. Визначені форми підтримки розвитку культури та мистецтва європейських країн з погляду державного прямого фінансування, грантів, цільових трансфертів, зустрічного фінансування, використання спеціальних форм оподаткування для пошуку додаткових інвестицій у сферу культури. Проаналізовано і узагальнено досвід фінансування цієї сфери в цілому і в розрізі окремих країн світу. Обгрунтовується, що кожна країна формує свої моделі державного фінансування, і існує значний арсенал інструментів фінансової підтримки галузей культури і мистецтва.

У кожній країні формується своя модель державного фінансування культури та мистецтва, адекватна національній системі міжбюджетних відносин та традиційним напрямам державної підтримки цієї сфери. Водночас усім країнам властивий єдиний підхід до культури як до фактора не тільки духовного, а й та економічного прогресу суспільства. При всьому різноманітті її галузей та відмінності їх економічного стану сфера культури та мистецтва розглядається як єдиний важливий сектор національної економіки, розвиток якого вимагає від держави комплексних заходів підтримки. Формування цільної концепції державного регулювання культури є необхідною передумовою забезпечення ефективної національної політики у цій галузі. Зауважено, що на тлі зарубіжної практики система фінансування галузей і установ культури України представляється консервативнішою і неефективнішою. Через гарантоване фінансування установи культури не виробили імунітет до ринкових стосунків, в результаті їм невластиві прагнення до самостійного фінансування і розвитку – пристосованого до ринкових умов.

На базі зроблених висновків дані рекомендації з розробки комплексу заходів по впровадженню позитивного зарубіжного досвіду фінансування сфери культури в умовах України. Визначено, що сфера культури є найважливішою ланкою у розвитку українського суспільства, яка сприяє розвитку національного світогляду. Тому питання дослідження фінансового забезпечення галузі культури та впровадження новітніх технологій для забезпечення функціонування сфери культури є особливо вагомим у теперішніх реаліях.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИФРОВІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

2024-10-11T20:55:29+03:00

З’ясовано, що для України актуальним завданням є застосування системного підходу до вдосконалення механізмів публічного управління у сфері цифровізації й забезпечення інноваційного розвитку. Виявлено, що цифровізація є невід’ємною ознакою функціонування державного та приватного секторів, виступаючи «генератором» ідей інноваційного розвитку. Акцентовано, що саме з цього сектору в державний запозичуються важливі ІТ-рішення, які дозволяють удосконалювати суспільну життєдіяльність у тій чи іншій сфері. Наполягається на анігіляційному впливові сфери цифровізації й інноваційного розвитку у межах механізмів публічного управління, оскільки завданням держави є створення інституційних умов для належного функціонування суспільства та суб’єктів господарювання як «генераторів» інноваційного розвитку. Акцентовано, що інноваційний і, зокрема, цифровий розвиток у сучасній економіці стає критично важливим для забезпечення національної конкурентоспроможності. Обґрунтовано зреалізовувати комплекс заходів щодо вдосконалення вітчизняних механізмів публічного управління у сфері цифровізації й забезпечення інноваційного розвитку, що включають модернізацію науки, реалізацію прогресивних і результативних інноваційних проєктів, забезпечення розвитку технологічної модернізації ключових галузей економіки, удосконалення законодавства у сфері стимулювання цифрової економіки тощо. Усе це слід робити на основі активної державної політики у сфері цифровізації та формування відповідних інноваційних систем й екосистем, адже в Україні прийнято відповідне законодавство щодо створення та розвитку національної інноваційної системи. Доведено необхідність розробки національної стратегії інноваційного розвитку, щоб консолідувати ресурси в цій сфері і не допустити розрив у процесах інноваційного та цифрового розвитку, який на рівні офіційних документів сьогодні вже визнаний.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ

2024-10-11T21:10:26+03:00

У статті проаналізовані наукові підходи до понять «транспортно-логістична система», «управління», «ефективність», «управління ефективністю». Зазначено, що транспорт, будучи однією з найбільших базових галузей світової та національних економік, відноситься одночасно до найважливішого системотворчого чинника, стан якого визначає й інші аспекти розвитку соціальної та виробничої інфраструктур. Глобалізація світової економіки дедалі явніше окреслює нову підсистему світової та національних економічних систем – транспортно-логістичну. Більш явна інтеграція функцій транспортної галузі з функціями логістичних систем відбувалася послідовно та стала природним продовженням процесів прискорення товарних, пасажирських та інших матеріальних і нематеріальних потоків, зростання їх обсягів, ускладнення їх структури, зміни політичної ситуації та правового середовища, а також багатьох інших причин. В останні роки транспортно-логістична система змінила свій «міжнародний економічний статус», перетворившись на міжгалузеву систему, функціями якої є перетворення умов життєдіяльності та господарювання.

Обґрунтовано, що управління ефективністю складних управлінських систем має органічний взаємозв’язок з ефективністю функціонування таких систем, відбиваючи мету системи управління зі створення сприятливих умов (організаційних, економічних, правових, інституційних, технологічних та ін.) реалізації цілей та завдань керованої підсистеми. Під ефективністю по відношенню до механізмів управління транспортно-логістичними системами розуміємо відповідність поставлених цілей та завдань розвитку транспортно-логістичних систем до отриманих результатів за підсумками прийняття управлінських, організаційних, технічних та інших заходів; співвідношення отриманих результатів із витратами для отримання цих результатів у детальній розбивці за окремими компонентами функціонування транспортно-логістичних систем; ступінь галузевої відповідності фактичних показників ефективності аналогічним у порівняних за параметрами транспортно-логістичних систем.

Охарактеризовані чотири види принципів управління ефективністю транспортно-логістичних систем: по-перше, принципи ефективного цілепокладання та планування (відповідність стратегічному та поточному цілепокладання; взаємозв’язок показників); по-друге, принципи ефективної організації (вибір відповідальних осіб, адекватність організаційної структури управління транспортно-логістичною системою; деталізація завдань); по-третє, принципи ефективної реалізації (економічна доцільність, реалізованість); по-четверте, принципи ефективного контролю (вимірюваність, періодичність).

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНИ: ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

2024-10-11T21:23:50+03:00

У статті наведено результати аналізу гендерних особливостей окремих складових системи формування і використання людського капіталу України в контексті розвитку теоретичного підґрунтя для вдосконалення мотиваційного механізму стимулювання трудової активності громадян державою. В процесі анкетування ураховувалися система цінностей, норми і характеристики чоловічої й жіночої поведінки, стиль життя та способи мислення, взаємини та ролі жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації.

Виявлено існування окремих дисбалансів у світоглядній системі жіночої статі щодо перспектив використання трудового потенціалу особистістю, що свідчить про наявність проблемних питань у державній політиці з формування умов використання людського капіталу країни.

Обґрунтовано необхідність врахування гендерних особливостей у процесі формування і використання людського капіталу в процесі імплементації мотиваційного механізму стимулювання трудової активності громадян.

Запропоновано напрями державної політики врахування гендерних особливостей серед яких: виведення частини жіночої праці за рамки домогосподарства шляхом розвитку доступного за ціною побутового обслуговування населення; формування нового суспільного погляду на роль кожного члена родини у домашньому господарюванні; створення нових економічних підходів до процесу виробництва та реалізації побутової техніки, яка за своїм функціональним призначенням може значно зменшити частку праці жінки у рамках домогосподарства на користь професійної діяльності.

КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД МЕТОДІВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

2024-10-12T09:01:52+03:00

Стаття досліджує методи оцінки ефективності функціонування органів публічної влади як ключового елемента демократичного управління.

Автори аналізують значення таких оцінок для підвищення прозорості, відповідальності та гнучкості в діяльності влади, що сприяє соціально-економічному розвитку громадянського суспільства.

У роботі доведено, що оцінка ефективності дозволяє ідентифікувати проблемні аспекти роботи органів влади, оптимізувати використання ресурсів та забезпечити відповідність дій законодавчим нормам. Відзначено, що відсутність єдиної методики оцінювання ускладнює досягнення цілісного аналізу ефективності. Натомість пропонується використовувати різні підходи, зокрема алгоритм DEA, оцінку на основі цифрових технологій та теоретичні моделі, такі як раціональна бюрократія і життєві цикли. Проте кожен із методів має свої недоліки, наприклад, обмеженість охоплення, відсутність інтеграції, складність застосування на практиці, а також ігнорування соціальних і регіональних аспектів.

Автори також обговорюють основні підходи до оцінки, включаючи концепції лідерства, економічної відповідальності та професіоналізму, підкреслюючи, що ефективне управління залежить від урахування різноманітних факторів та потреб суспільства.

Висвітлено недоліки сучасних законодавчих актів і офіційних методик, що регулюють оцінювання, зокрема відсутність системності та зворотного зв’язку для впровадження змін.

Проведений порівняльний аналіз найпоширеніших моделей 3Es, IOO та BSC дозволив авторам зробити висновки щодо переваг моделі BSC, яка серед розглянутих альтернатив найбільшою мірою враховує потреби різних зацікавлених сторін, дає можливість охопити як короткострокові, так і довгострокові перспективи відповідно до прийнятих довгострокових місії та стратегії державного утворення.

У результаті дослідження висунуто пропозиції щодо створення узгодженої та практично орієнтованої методології оцінювання, яка враховувала б специфічні аспекти діяльності органів публічної влади та забезпечувала механізми впровадження результатів оцінки. Підсумовано, що розробка такої методології є ключовою для підвищення ефективності функціонування органів публічної влади та задоволення потреб громадян.

ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ

2024-10-12T09:17:19+03:00

Стаття присвячена гострим питання внутрішньої та зовнішньої міграції населення України в умовах війни, державним механізмам реалізації основних завдань щодо забезпечення економічної та соціальної безпеки внутрішньо переміщених осіб. Метою статті є дослідження напрямів державної політики щодо реалізації функцій з формування та покращення економічної та соціальної безпеки внутрішньо переміщених осіб в умовах військової агресії. Обгрунтовано, що основними завдання держави в контексті забезпечення економічної та соціальної безпеки внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнної агресії є створення такого економічного, політичного та правового середовища й інституційної інфраструктури, які б стимулювали розвиток найбільш життєздатних підприємств, інвестиційних процесів, виробництво перспективних конкурентоспроможних товарів. У статті визначено основні стратегічні документи та нормативно правові акти, які забезпечують регулювання соціального та економічного захисту внутрішньо переміщених осіб: Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанова Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб», Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 р., Стратегія державної політики щодо забезпечення житлових прав ВПО в Україні на період до 2027 р. та ін. Зроблено стислий аналіз державних механізмів стимулювання та підтримки внутрішньо переміщених осіб за роки війни, які забезпечили соціальну та економічну безпеку населення України, які перебувають у міграційних процесах, за ключовими напрямами (забезпечення права на житло, захист права власності, пенсійне та соціальне забезпечення, конкуренція на ринку праці, право на освіту, право на медичне обслуговування, підтримка приймаючих територіальних громад). У висновках зазначено зміни та проблеми, які і далі залишаються в полі зору держави щодо реалізації свої основних завдань та напрямів економічного та соціального захисту громадян.

СУЧАСНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

2024-10-12T09:58:25+03:00

У статті проаналізовані сучасні аспекти розвитку електронної системи охорони здоров’я. Зазначено, що активним поштовхом розвитку електронної системи охорони здоров’я в Україні та світі стала пандемія COVID-19. Для забезпечення віддаленого рівного доступу до різних видів медичної допомоги в даний час пропонується широке застосування цифрових інформаційно-комунікаційних технологій (електронної системи охорони здоров’я), які на сьогодні є невід’ємною частиною сучасної охорони здоров’я. На сьогодні потрібні розробка та впровадження Національної програми дій щодо реалізації Глобальної стратегії в галузі цифрової охорони здоров’я, яка буде спрямована на вивчення та оцінку очікуваних результатів, й ефективне та безпечне застосування цифрової охорони здоров’я, що повинно за своєю суттю служити забезпеченню та захисту прав людини при застосуванні цифрових технологій. Обґрунтовані основні проблеми щодо запровадження сучасних інформаційно-комунікативних засобів у систему охорони здоров’я України, зокрема: відсутність нормативної бази, спеціального закону та інших необхідних підзаконних актів (порядків та стандартів) та клінічних рекомендацій (положень); відсутність правового регулювання діяльності лікарів, які здійснюють телеконсультації, включаючи їхнє ліцензування; відсутність необхідних знань та освіти у лікарів з питань телемедицини; відсутність спеціального обладнання, телемедичного кабінету та лабораторій у медичних закладах; відсутність правової бази, що регулює медичне страхування та невизначеність із оплатою послуг телемедицини; технічні та правові проблеми при здійсненні міжтериторіальних оплат послуг; відсутність поінформованості населення, особливо літніх пацієнтів та довіри у населення до електронної медицини; відсутність спеціальних онлайн платформ на стандартних приладах (смартфонів, планшетів, комп’ютерів, програмного забезпечення та ін.), доступних будь-якому пацієнту; неякісний Інтернет чи його відсутність.

СВІТОВИЙ ДОСВІД ПРОТИСТОЯННЯ ВПЛИВУ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ НА НАЦІОНАЛЬНУ Й ЕНЕРГЕТИЧНУ БЕЗПЕКУ ТА ЇЇ ОБ’ЄКТИ

2024-10-12T10:11:56+03:00

Виявлено, що характеристика складових національної безпеки дає підстави наполягати на важливості реалізації комплексу заходів, спрямованих на підтримку на належному рівні енергетичної та соціальної безпеки, що функціонує в умовах гібридної війни. Ця війна негативно позначається на всіх країнах світу, у т.ч. на Україні. Виявлено, що внаслідок значного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і зростаючої залежності від них з’явилася нова сфера протистояння, одним з супротивників якої є рф, вплив якої згубно позначається на політичних та військових функціях НАТО загалом і України зокрема. З’ясовано, що деструктивний вплив рф на енергетичну сферу України та держав-членів НАТО проявляється не тільки, починаючи з 2022 р., його очевидні наслідки можна знайти ще у 2009 р. під час роботи об’єктів енергетичної інфраструктури Німеччини та інших країн. Крім того, можна знайти опосередкований російський слід впливу на енергетичну безпеку різних країн світу (зокрема, через Іран). Акцентовано, що повсюдність цифрового підключення, здатність заперечувати причетність до нападів та переваги порушення роботи критично важливої енергетичної інфраструктури за допомогою операцій, що залежать від мереж, стали рушійною силою в еволюції гібридної війни рф. Ще більшої складності ситуації в Україні становлять масовані атаки держави-агресора на вітчизняні об’єкти критичної інфраструктури. Це робиться, у тому числі з метою дестабілізації розвитку українського суспільства, збільшення серед нього невдоволення, апатії, агресії, конфліктів тощо. На цій підставі наполягається на подвійній ролі вітчизняних державних органів у протистоянні неоголошеній війні рф. Допомогти в цьому може міжнародна технічна допомога, зокрема НАТО. Аргументовано, що НАТО перебуває в унікальному становищі, яке дозволяє цьому Альянсу посилити роботу держав-членів, покликану усунути фактори вразливості, та узагальнити уроки, що були засвоєні в цій сфері. Установлено, що перед Альянсом стоїть завдання вийти на належний рівень оперативної взаємодії, щоб стримувати потенційно руйнівні гібридні напади рф на енергетичну інфраструктуру й її відновлення після них.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

2024-10-12T10:51:42+03:00

Метою статті є дослідження інформаційного механізму публічного управління вищою освітою, визначення його основних складових, проблем та перспектив розвитку. У статті досліджено сучасний стан використання Інтернету населенням, оскільки він є важливим показником інформаційного механізму публічного управління вищою освітою. Встановлено, що ефективне управління з використанням цифрових технологій має знижений рівень доступу та частоту користування Інтернетом серед населення.

Досліджено теоретичну сутність інформаційного механізму публічного управління вищою освітою. Виокремлено основні складові інформаційного механізму публічного управління вищою освітою, а саме: інформаційні системи та бази даних, аналітичні платформи, комунікаційні канали, електронні сервіси, технологічну інфраструктуру, нормативно-правову базу, освітні та навчальні ресурси, сервіси для покращення привернення уваги та комунікації.

За результатами дослідження сформовано рекомендації та стратегії підвищення ефективності публічного управління вищою освітою з урахуванням актуальних потреб стейкхолдерів та тенденцій у цій сфері. Серед них: розширення доступу до освіти, розробка мобільних додатків, впровадження персоналізованих послуг, забезпечення безпеки даних, розвиток інтерактивного зворотного зв’язку, стандартизація та спрощення процедур, а також стимулювання інновацій. Застосування представлених рекомендацій має багато переваг, які сприяють підвищенню ефективності публічного управління вищою освітою. У процесі аналізу ефективності публічного управління вищою освітою було виділено кілька ключових аспектів. З метою подальшого вдосконалення системи надання освітніх послуг рекомендовано реалізувати комплексний підхід.

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

2024-10-12T11:08:20+03:00

У статті розглядається ключова роль інформаційних технологій у модернізації та вдосконаленні системи публічного управління. Основна увага акцентується на тому, як ІТ сприяють підвищенню прозорості, ефективності та оперативності діяльності державних органів. У дослідженні розкрито значення електронних систем у наданні державних послуг, що дозволяє скоротити бюрократичні процедури та забезпечити доступність інформації для громадян. Проаналізовано вплив цифрових рішень на спрощення адміністративних процесів, оптимізацію витрат та зменшення впливу людського фактора. Висвітлено, як ІТ допомагають забезпечити контроль над державними фінансами та процесами прийняття рішень, сприяючи зниженню рівня корупції. Окреслено ризики, пов’язані з використанням інформаційних технологій у публічному управлінні, зокрема кібербезпека, і запропоновано стратегії їх мінімізації. Описано сучасні тенденції використання інформаційних технологій у системі публічного управління України, зокрема цифрові реформи, такі як «Дія» та інші ініціативи, спрямовані на цифровізацію державного сектора. Дослідження ролі інформаційних технологій в публічному управлінні є актуальним та ключовим фактором для підвищення ефективності урядування, що забезпечує покращення державних послуг і підвищує довіру громадян до органів влади.

Зазначено, що цифровізація сприяє оптимізації витрат у публічному секторі та прискорює прийняття управлінських рішень, що є критичним для сучасних викликів і потреб. Однак, з використанням ІТ виникають нові ризики, зокрема пов’язані з кібербезпекою, які вимагають розробки комплексних стратегій захисту інформації. В Україні впровадження таких платформ як «Дія» показує значний прогрес у напрямку цифрової трансформації публічного управління. Це позитивно впливає на довіру громадян до державних інституцій та підвищує ефективність роботи державних органів. Таким чином, використання інформаційних технологій є ключовим фактором для розвитку ефективного, прозорого та доступного державного управління, яке відповідає потребам сучасного суспільства.

ЦИФРОВІ ПЛАТФОРМИ ДЛЯ НАДАННЯ ДЕРЖАВНИХ ПОСЛУГ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА СВІТУ

2024-10-12T11:51:49+03:00

У статті досліджується роль цифрових платформ у наданні державних послуг, зокрема, аналізується досвід України та провідних країн світу у їх впровадженні. Основну увагу приділено українській платформі «Дія» як приклад успішної цифрової трансформації у публічному секторі. Описуються переваги використання цифрових платформ для забезпечення швидкого, прозорого і доступного надання державних послуг. Також розглядаються виклики та ризики, такі як захист персональних даних і кібербезпека, пов’язані з впровадженням цифрових технологій. У статті здійснено порівняльний аналіз різних платформ, що функціонують у Європі та інших країнах, та окреслено перспективи їх подальшого розвитку. Зокрема, висвітлено, як цифрові платформи сприяють спрощенню адміністративних процесів, зменшенню бюрократичних бар’єрів та підвищенню ефективності взаємодії між громадянами і державними органами влади. У статті також наведено аналіз ключових факторів, що впливають на успішність впровадження цифрових рішень, таких як інфраструктурна готовність, правова база та рівень цифрової грамотності населення. Дослідження цифрових платформ для надання державних послуг підкреслює важливість подальшого розвитку цифрових платформ як інструменту для модернізації державних послуг та зміцнення довіри громадян до уряду. Зазначено, що досвід України у розробленні та впровадженні платформи «Дія» показує, що цифровізація може значно спростити адміністративні процеси, скоротити бюрократичні бар’єри та підвищити доступність державних послуг. Приклади інших країн, таких як Естонія та Велика Британія, демонструють успіхи в інтеграції цифрових технологій, таких як блокчейн і штучний інтелект, для підвищення безпеки та зручності користування. Успішність впровадження цифрових платформ залежить від трьох ключових факторів: інфраструктурної готовності, правової бази та рівня цифрової грамотності населення. Країни, які приділяють увагу цим аспектам, можуть очікувати подальший розвиток цифрових рішень, що сприятиме економічному зростанню та підвищенню рівня життя громадян.

СТРАТЕГІЧНІ ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

2024-10-12T12:20:46+03:00

У статті доведена важливість розвитку інформаційного суспільства та цифровізації публічного управління в Україні. Інформаційною базою написання статті є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, закони України, постанови та рішення Кабінету Міністрів України, звіти Міністерства цифрової трансформації, Національного банку України, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Фонду соціального зазисту осіб з інвалідністю, довідкові та інформаційні видання Європейської комісії. Метою статті є дослідити перспективи впровадження цифрових технологій у публічні сфері України для реалізації стратегічних завдань сталого розвитку України та євроінтеграції. Визначено основні напрями цифрових трансформацій в умовах руху України до цифрового ринку Європейського Союзу. Досліджено стратегічні напрями розвитку та впровадження цифрових технологій в органах публічної влади. Визначено проєкти цифрової трансформації у публічному секторі в процесі реалізації стратегічних завдань реформи публічного управління: електронні довірчі послуги, електронна демократія, цифрова економіка, цифровізація освіти, розвиток інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету. Виділено ключові стратегічні технології для публічного сектору України (цифрові державні платформи, відкриті дані, електронна ідентифікація громадян, цифрове робоче місце, Інтернет речей, блокчейн). Доведено, що цифрова трансформація роботи органів державної влади, прозорість діяльності та відкриття даних, створення зручніших та законних способів отримання послуг є головними пріоритетами сучасної системи державного управління. Досліджено практику цифровізації послуг в Пенсійному фонді України, Державній податковій службі України, Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю. У висновках зазначено основні напрями цифровізації публічного сектора України: підвищення технічної спроможності та сумісності цифрових систем України з Європейського Союзу, покращення доступу громадян до високошвидкісного Інтернету, отримання якісних online-послуг та покращення цифрових навичок.