ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ МУЗИЧНОЇ ТА ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРОДУКЦІЇ В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

У дослідженні розглянуто різні аспекти державної політики щодо контролю та регулювання обігу музичної та літературної продукції з огляду на їх потенціал впливу на національну безпеку. Зокрема, увага приділена заходам, які вжито з боку уряду з 2014 р. і донині. В цілому, автором відзначено, що уряд здійснює кроки для убезпечення публічного простору від російського наративу. Водночас наголошується, що наявне законодавство має певні недоліки та залишає можливості для подальшого розповсюдження російського продукту в нашій державі.

Відзначається, що тривалий час в Україні спостерігалося засилля російськомовного музичного контенту та створення почуття меншовартості серед українських виконавців. Автор вказує, що після 2014 р., більшість російських виконавців підтримало анексію АР Крим та частини території Донбасу, що обумовило потребу у зменшенні продукції держави-агресора в українському публічному просторі. Проаналізовано закон про квоти на україномовний контент у медіа, який допоміг частково обмежити вплив російської музики. Проте у статті наголошується, що квоти не привели до суттєвих змін на ринку, але стали важливим прецедентом у боротьбі за національну безпеку. Відзначається, що після повномасштабного вторгнення прийняті нормативно-правові акти, які закріпили заборону на публічне виконання музичних творів, що створені виконавцями, які є або були громадянами держави-агресора, що є суттєвим кроком у боротьбі проти російської культурної експансії. Вказано, що незважаючи на загальне позитивне сприйняття закону, в ньому залишаються деякі лазівки, які можуть бути використані для обходу його положень. Проаналізована аналогічна політика уряду і щодо російськомовної літературної продукції, відповідно до яких наразі здійснені заборони до офіційного продажу, але уряд не контролює питання приватних продажів, ввезення приватних багажів з країн ЄС, що призводить до поширення російських книжок, а як результат і фейкової інформації держави-агресора про війну.

Автор констатує, що законодавчі заходи, здійснені Україною, спрямовані на зменшення впливу російської культурної продукції та зміцнення національної безпеки, проте для ефективного захисту культурного простору України від російського інформаційного впливу необхідне подальше вдосконалення механізмів реалізації та контролю законів.