КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПРОЦЕСНО-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ МЕРЕЖІ СПОРТИВНИХ СПОРУД НА РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.31470/2786-6246-2026-17-6-12%20Ключові слова:
процесно-орієнтоване управління, бізнес-процес, територіальна громада, спортивні споруди, децентралізація, сучасність, місцеве самоврядування, концептуальні підходи, публічно-приватне партнерство.Анотація
У статті обґрунтовано необхідність переходу від застарілих функціональних
моделей до процесно-орієнтованого управління розвитком мережі спортивних споруд на рівні
місцевого самоврядування України. Проаналізовано сучасний стан менеджменту в галузі, виявлено
процедурні дисфункції, дублювання повноважень та низьку координацію між муніципальними
підрозділами. Особливу увагу приділено декомпозиції діяльності органів місцевої влади на чіткі
бізнес-процеси: від стратегічного проєктування та залучення інвестицій до капітального
будівництва й експлуатації об’єктів в умовах бюджетних обмежень.
Актуалізовано, що сучасний етап розвитку територіальних громад в Україні вимагає
радикального перегляду підходів до менеджменту муніципальних активів, серед яких мережа
спортивних споруд посідає одне з ключових місць для забезпечення соціально-економічного
відтворення людського капіталу. Традиційна функціональна модель управління, що досі домінує в
органах місцевого самоврядування, демонструє низьку ефективність в умовах жорсткого дефіциту
бюджетних ресурсів, безпекових викликів воєнного стану та процесів євроінтеграції.
Досліджено інструменти реінжинірингу управлінських процедур на основі впровадження
проблемно-орієнтованої цифровізації та інтеграції сучасних платформних рішень. Визначено, що
ключовим механізмом фінансової стійкості проєктів має стати застосування моделей публічноприватного партнерства, які базуються на оцінці повного життєвого циклу споруд. Запропоновано
авторську систему ключових показників ефективності (KPI) для оперативної оцінки процесів
управління, що забезпечує прозорість рішень та оптимізацію витрат на утримання керівного
апарату.
Обґрунтовано, що практична значущість дослідження полягає у розробці конкретних
рекомендацій для органів місцевого самоврядування щодо реструктуризації систем управління
спортивними активами. Доведено, що перехід на процесні рейки дозволить мінімізувати часові
втрати, підвищити інституційну спроможність громад та адаптувати спортивну мережу до кризових
викликів. Сформульовані висновки можуть бути використані при підготовці програм місцевого
економічного розвитку та в подальших наукових розробках з менеджменту інфраструктурних
проєктів.
Посилання
Борисенко Ю. Досягнення та виклики реформування місцевого самоврядування в Україні. Аспекти публічного
управління. 2022. Т. 10. № 3. С. 42–50. https://doi.org/10.15421/152218
Бурик З.М., Попроцький О.В. Управління проектами в місцевому самоврядуванні. Економіка і регіон. 2022. № 4 (87).
https://doi.org/10.26906/EiR.2022.4(87).2806
Кушнір В.М. Оптимізація ресурсів через адресну цифровізацію: подолання системних дисфункцій в управлінні
регіональною спортивною інфраструктурою України. Актуальні проблеми державного управління. 2025. № 2(67).
С. 454–471. https://doi.org/10.26565/1684-8489-2025-2-23
Лисенко І.А., Ковальчук В.В. Державне управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні: теоретикометодологічні засади та сучасні виклики. Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла
Драгоманова. Серія 15. 2026. № 6 (206). С. 79–85. https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series15.2026.06(206).13
Лич В.В., Шпакова Г.М., Серватинська І.М. Публічно-приватне партнерство як інструмент розвитку та ефективної
експлуатації спортивних об’єктів. Review of Transport Economics and Management. 2026. № 15 (31). С. 227–236.
https://doi.org/10.15802/rtem2026/361711
Ніконьонок А.В., Фальковський А.О. Еволюція публічного управління в сфері будівництва об’єктів спортивного
призначення. Державне будівництво. 2025. № 1. С. 434–449. https://doi.org/10.26565/1992-2337-2025-1-31.
