РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КОМУНІКАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЦИФРОВОГО СУСПІЛЬСТВА

Анотація

У статті здійснений системний аналіз реформування державної комунікаційної політики України в умовах гібридних безпекових викликів та прискореної цифрової трансформації. Доведено, що українська модель державної комунікаційної політики нині перебуває у стані інституційного становлення та потребує системного оновлення. Ключовими проблемами залишаються фрагментарність стратегічного планування комунікацій, обмежена координація між органами влади, нерівномірний рівень цифрових компетентностей публічних службовців, а також недостатнє використання цифрових платформ для двосторонньої взаємодії з громадянами. Водночас міжнародний досвід, насамперед Європейського Союзу, країн Північної Європи та Естонії, свідчить, що комплексний, ціннісно орієнтований і технологічно підкріплений підхід до комунікаційної політики здатен суттєво підвищити ефективність публічного управління та рівень суспільної довіри.

З урахуванням найкращого світового досвіду доцільно виокремити такі конкретні шляхи реформування державної комунікаційної політики України. Ключовим пріоритетом вбачається необхідність формування єдиної загальнодержавної стратегії комунікацій, інтегрованої з політиками національної безпеки, цифрової трансформації та відкритого врядування. Ключовим пріоритетом вбачається інституційне посилення комунікаційної функції органів публічної влади шляхом створення або зміцнення професійних підрозділів стратегічних комунікацій, запровадження міжвідомчої координації за моделлю цілісного підходу уряду та чіткого розмежування відповідальності за формування й реалізацію комунікаційних рішень. Насамперед доцільним є системне підвищення цифрових і комунікаційних компетентностей публічних службовців. Крім того реформування має передбачати активне використання цифрових платформ для залучення громадян до формування та оцінювання публічної політики. Не менш важливим є розвиток системи протидії дезінформації та підвищення медіаграмотності населення. Міжнародний досвід підтверджує ефективність поєднання регуляторних механізмів, саморегулювання цифрових платформ, державних комунікаційних кампаній і освітніх програм, спрямованих на формування критичного мислення та інформаційної стійкості суспільства.