УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПРИ ТРАНСФЕРІ РЕЗУЛЬТАТІВ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У РЕАЛЬНИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ
DOI:
https://doi.org/10.31470/2786-6246-2026-17-141-149%20Ключові слова:
управління проєктами, трансфер технологій, комерціалізація науки, ризикменеджмент, матриця ризиків, наукові дослідження, ЗВОАнотація
контексті інтеграції українського науково-освітнього простору до Європейського
дослідницького простору та розбудови економіки знань, питання ефективної комерціалізації
університетських розробок набуває стратегічного значення. Стаття присвячена дослідженню
науково-методологічних підходів до управління ризиками в процесі трансферу технологій із
закладів вищої освіти (ЗВО) у реальний сектор економіки. Головною проблемою дослідження
визначено суперечність між академічними цілями дослідників та комерційними вимогами бізнесу,
що зумовлює критично високий рівень невизначеності на всіх етапах життєвого циклу науковоінноваційних проєктів.
Методологічною основою роботи слугують концепція відкритої інноваційної моделі та
«Потрійної спіралі», а також міжнародні стандарти управління проєктами PMBOK Guide та ISO
31000. Для досягнення мети застосовано метод експертних оцінок (Дельфі) для ідентифікації
джерел невизначеності, матричний метод для якісної оцінки, а також метод очікуваної грошової
вартості (EMV) для кількісного виміру ризиків.
У процесі дослідження класифіковано ключові ризики трансферу інновацій, які згруповано у
п’ять категорій: технологічні (проблеми масштабування за рівнями готовності технології TRL),
правові (захист об’єктів права інтелектуальної власності), фінансові (подолання «долини смерті»), ринкові (відсутність Product-Market Fit) та академічні. Розроблено комплексну матрицю ймовірності
та наслідків ризиків із визначенням оптимальних стратегій реагування (ухилення, передача,
мінімізація, прийняття). Крім того, проведено кількісний аналіз на прикладі умовного проєкту
комерціалізації, що дозволило математично обґрунтувати формування фінансового резерву на
непередбачені витрати.
Доведено, що копіювання корпоративних моделей управління є неефективним для
академічної екосистеми. Запропонований адаптивний алгоритм, що поєднує гнучкі проєктні підходи
(Agile) та інструменти ризик-менеджменту, дозволяє керівникам наукових проєктів превентивно
виявляти та нівелювати загрози. Практичне застосування результатів сприятиме успішній
трансформації ЗВО у суб’єкти інноваційної економіки, а впровадження розробленого
інструментарію в освітній процес підвищить якість підготовки магістрів та PhD-здобувачів.
Посилання
ДСТУ ISO 31000:2018 (ISO 31000:2018, IDT). Менеджмент ризиків. Принципи та настанови. Київ: ДП «УкрНДНЦ»,
21 с.
Керівництво з питань проєктного менеджменту (PMBOK® Guide) / Project Management Institute. 7-ме вид.
Pennsylvania: PMI, 2021. 250 с.
Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій: Закон України від 14.09.2006 № 143-V.
Відомості Верховної Ради України. 2006. № 45. Ст. 434 (зі змінами).
Андрєєв М.А. Комерціалізація університетських досліджень та інтелектуальний капітал. Актуальні проблеми
сталого розвитку. 2026. Т. 3, № 4. С. 147–156. DOI: https://doi.org/10.60022/3(4)-18S.
Котвицька Н., Ліпінський Є., Снігур В. Ризики впровадження інноваційних проєктів на підприємстві: ідентифікація,
оцінювання та зниження. Економічний простір. 2025. № 203. С. 128–133. DOI: https://doi.org/10.30838/EP.203.128-
Стоянець Н. Управління інноваційним розвитком підприємств в умовах глобалізаційних викликів. Економіка та
суспільство. 2024. №60. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-60-86.
Полторацька А., Стовба Т., Гребеннікова А. Формування і реалізація механізму комерціалізації результатів
інноваційної діяльності. Економічний аналіз. 2021. Том 31. № 1. С. 37-46.
Hillson D. Managing Risk in Projects. 2nd ed. London : Routledge, 2017. 156 p.
Etzkowitz H., Leydesdorff L. The dynamics of innovation: from National Systems and «Mode 2» to a Triple Helix of
university-industry-government relations. Research Policy. 2000. Vol. 29, Issue 2. P. 109–123.
Chesbrough H. Open Innovation: The New Imperative for Creating and Profiting from Technology. Boston: Harvard
Business School Press, 2003. 227 p.
Олещенко В.Ю., Панченко А.Г., Марухленко О.В. Методологічні основи інтеграції підходів менеджменту та
публічного управління у сучасних наукових дослідженнях. Цифрова економіка та економічна безпека. 2025.
Вип. 5(20). С. 20–22. DOI: https://doi.org/10.32782/dees.20-22.
Руденко В.С., Марухленко О.В., Олещенко В.Ю. Digital management як фактор підвищення ефективності прийняття
управлінських рішень в умовах воєнного стану. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2025. № 3(43).
С. 56–68. DOI: https://doi.org/10.25140/2411-5215-2025-3(43)-56-68.
Марухленко О.В., Шульгіна Т.С., Рубан Д.О. Формування стратегічної модели управління інноваційними проєктами
в контексті забезпечення цифрової стійкості підприємства. Наукові інновації та передові технології. 2025. № 11
(51). С. 462–474. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-5274-2025-11(51)-462-474.
Марухленко О.В., Панченко А.Г., Олещенко В.Ю., Рубан Д.О. Методологія наукового дослідження як основа
вивчення та впровадження проєктного менеджменту в громадському секторі. Бізнес Інформ. 2025. №10. C. 53–53.
DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2025-10-53-53.
Олещенко В., Марухленко О., Панченко А. Evidence-based підхід як методологічна основа сучасних наукових
досліджень у менеджменті та публічному управлінні. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво.
Вип. 4 (138). С. 108–115.
Наукова та інноваційна діяльність України у 2023 році : статистичний збірник / Державна служба статистики
України. Київ, 2024. 58 с. URL: https://ukrstat.gov.ua (дата звернення: 25.06.2026).
European Innovation Scoreboard 2024 / European Commission. Luxembourg: Publications Office of the European Union,
URL: https://research-and-innovation.ec.europa.eu/ (дата звернення: 25.06.2026).
