ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖВІДОМЧОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЯК СКЛАДОВА МЕХАНІЗМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню сучасного стану правового регулювання
міжвідомчої взаємодії правоохоронних органів в Україні та визначенню напрямів його
вдосконалення. Встановлено, що нормативне забезпечення такої взаємодії має багаторівневий,
диференційований і фрагментарний характер. Такі положення містяться в Конституції України,
Кримінальному процесуальному кодексі України, спеціальних законах про правовий статус
правоохоронних органів, а також у відомчих і міжвідомчих нормативно-правових актах.
Проаналізовано регулювання координаційної діяльності прокуратури, взаємодії Національної
поліції України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро
економічної безпеки України та Державного бюро розслідувань з державними органами. Окрему
увагу приділено нормам кримінального процесуального й оперативно-розшукового законодавства
та спеціальним механізмам спільної діяльності у сферах протидії організованій злочинності й
тероризму. З’ясовано, що законодавство не містить єдиного визначення міжвідомчої взаємодії
правоохоронних органів, уніфікованої термінології, загальних принципів і єдиного порядку спільного
планування, прийняття узгоджених рішень, інформаційного обміну, документування результатів і
контролю за їх виконанням. Наголошено, що відсутність системного підходу спричиняє
неоднаковість правозастосовної практики, дублювання повноважень, складність визначення меж
компетенції та залежність практичної співпраці від підзаконного регулювання. Запропоновано
рамкове закріплення поняття, принципів, суб’єктів і форм міжвідомчої взаємодії, визначення вимог
до створення міжвідомчих слідчих, оперативних і робочих груп, планування та оцінювання
результативності їхньої діяльності. Обґрунтовано необхідність уніфікації електронного обміну
даними, сумісності державних інформаційних систем, визначення режимів доступу до інформації та
гарантій захисту персональних даних.