СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ

Анотація

У статті аналізуються сучасні проблеми запровадження цифровізації в оборонно-промисловий комплекс України. Автором обґрунтовано, що цифровізація є основою реформування оборонно-промислового комплексу України.

Зазначено, що до чинників прискорення цифровізації на підприємстві оборонно-промислового комплексу слід віднести наступні: техніко-економічне моделювання реінжинірингу бізнес-процесів; залучення нових джерел фінансування цифрових програм та придбання нового обладнання, системи інформаційної безпеки, включаючи державну підтримку та лізинг; впровадження автоматизованої системи довгострокового прогнозування, управління та врахування ризиків, підвищення інформаційної безпеки; підтримка системи кадрового потенціалу, залучення креативних, талановитих IT-спеціалістів та співробітників для реалізації цифровізації підприємства; впровадження передових технологій роботизації, автоматизації та штучного інтелекту у виробничому процесі; розробка та впровадження системи підготовки та перепідготовки фахівців різних рівнів від лінійного до керівних працівників; розробка системи мотивації та стимулювання співробітників підприємства щодо підвищення цифрової активності; забезпечення сумісності та конвертації даних у програмних комплексах на різних рівнях використання (від державного до конкретного підприємства, що беруть участь у цій програмі).

Виокремлені наступні етапи цифровізації підприємств оборонно-промислового комплексу. На першому етапі підприємству оборонно-промислового комплексу необхідно забезпечити «цифровізацію» власного виробництва для того, щоб мати можливість вбудуватися в «цифрову економіку» та відповідати рівню розвитку управлінських технологій у інших галузях економіки.

На другому етапі оборонно-промисловому комплексу необхідно вбудуватися у «цифрову економіку» як галузь економіки. На цьому етапі головним є забезпечення обміну інформацією із ключовими контрагентами: державою в особі органів, які замовляють продукцію підприємств та визначають державну політику щодо оборонно-промислового комплексу; підприємствами кооперації, безпосередньо пов’язаними з виробництвом кінцевого продукту; комерційними замовниками – суб’єктами господарювання, тими, хто купує не тільки військову продукцію оборонно-промислового комплексу, а й продукцію подвійного призначення чи цивільну продукцію.

На третьому етапі підприємства оборонно-промислового комплексу мають налагодити випуск нової військової продукції, за допомогою якої можна захищати державу від нових загроз, тих, що можуть порушити функціонування державного управління економікою, налагодженого під час «цифровізації».