Методичний підхід щодо забезпечення державної безпеки

Анотація

У статті здійснено аналіз методичного підходу щодо забезпечення державної безпеки. Обґрунтовано, що для створення ефективної системи національної безпеки та узгодження її з державно-правовим статусом України як незалежної, демократичної держави, а також вимогами соціально-економічного, науково-технічного і духовного розвитку українського суспільства, необхідно не тільки об’єднання зовнішніх і внутрішніх чинників її забезпечення, а й напрацювання відповідних теоретико-правових та методологічних досліджень цієї проблематики. Сучасний інтегрований світ переконливо свідчить, що неможливо звести забезпечення зовнішньої безпеки лише до меж національних кордонів тих чи інших держав. Саме тому єдиним і найбільш виваженим і реальним шляхом забезпечення зовнішньої безпеки України може стати пошук та налагодження взаємовідносин з Європейським Союзом і Сполученими Штатами Америки з метою більш ефективної реалізації та захисту своїх національних інтересів. Однак, за умов нинішньої геополітичної ситуації, яка склалася у світі, провідними векторами розвитку зовнішньої політики Української держави може бути максимальне розширення зв’язків з країнами Західної Європи і США. За цих обставин, керівництво Української держави повинно чітко усвідомити, що на початку XXI ст. у зовнішній політиці України, як на східному, так і на західному напрямах, настав якісно новий етап. Це свідчить про те, що багатовекторність державної політики України має залишитись у минулому. Зовнішньополітична діяльність України у сфері гарантування національної безпеки держави спиратиметься на політику європейської і євроатлантичної інтеграції та здійснюватиметься на різних рівнях – глобальному, регіональному, міжрегіональному, субрегіональному, транскордонному. На глобальному рівні Україна розглядає поглиблення стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами Америки, як гарантом міжнародної безпеки на євроатлантичному просторі, на основі Хартії Україна–США про стратегічне партнерство.
Агресія Росії проти України збільшила актуальність реформування Ради Безпеки ООН. Тому у межах роботи Генеральної Асамблеї ООН, увага має зосереджуватися на підтримці таких ініціатив з реформування Ради Безпеки ООН, які забезпечать її адекватне реагування на порушення міжнародного права, навіть якщо порушник є постійним членом цього органу.