ЕТИЧНІ ВИМІРИ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У КРИЗОВІ ПЕРІОДИ

Анотація

В статті обґрунтовується актуальність розгляду етичних вимірів публічного
управління в умовах кризових ситуацій. Зазначається, що процес прийняття етичних рішень має
включати готовність робити вибір, орієнтуючись на моральні цінності та етичні принципи,
враховувати складний контекст кризи.
Автори звертають увагу на той факт, що в граничних ситуаціях важливим є поєднання
когнітивної моделі прийняття рішень із ціннісними вимірами діяльності, сполучення доказів і
цінностей, підвищене усвідомлення відповідальності управлінців за ухвалені рішення.
Підкреслюється, що обґрунтоване прийняття етичних рішень може здійснюватися крізь
проходження низки етапів: збору фактів; визначення етичної проблеми; осмислення професійно- та
організаційно-етичних вимірів проблеми; вияву зацікавлених сторін; визначення та оцінки варіантів
рішень та їхніх наслідків; прийняття рішення. Кожен із етапів прийняття етичних рішень в періоди
зламу має свою специфіку й складності проходження.
Дослідниці зазначають, що такі суттєві кризи як війни, революції, інші значні соціальні
потрясіння, проставляють нові акценти у тлумаченні принципів публічного управління та
перебудовують саму ієрархію принципів всередині його ціннісної системи. Прикладом є стан
воєнного часу в Україні, який потребує певних обґрунтованих обмежень прав та свобод людини і
громадянина, що пов’язане із необхідністю забезпечувати суспільну безпеку та протистояти ворогу.
Пошук балансу між свободою та безпекою є одним із найскладніших викликів сучасних
демократичних суспільств, особливо тих, що перебувають у обставинах війни. Він стає ціннісною
дилемою демократії під час криз.
Підсумовано, що для підготовки публічних управлінців щодо прийняття етичних рішень в кризових
ситуаціях необхідно: розробити певний алгоритм/технологію, етичну рамку та забезпечити
прозорість і відкритість процесів прийняття таких рішень, збалансовувати інтереси різних
зацікавлених сторін, вміти аналізувати й осмислювати результати та наслідки попередніх дій в
кризі, створювати етичну організаційну культуру, яка передбачає активне обговорення та пошук
відповідей на етичні дилеми, здійснювати постійне навчання й формувати здатність приймати
відповідальні рішення в невизначених обставинах, активно взаємодіяти з експертним середовищем
і звертатися до етичних комітетів у разі потреби.