ТРАНСФОРМАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ПІДХОДІВ У РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ САМОДОСТАТНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ЩОДО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Анотація

Дослідження присвячено теоретико-прикладному обґрунтуванню управління
фінансово-економічною самодостатністю громад як базового чинника розвитку регіональних
систем. Особливу увагу приділено трансформації місцевих фінансів в умовах фіскальної
децентралізації та оцінці інституційних спроможностей муніципалітетів самостійно генерувати
внутрішні ресурси. Зважаючи на сучасні безпекові виклики, актуалізовано специфіку
функціонування локальних бюджетів у період макроекономічних шоків та визначено потенціал
територіальних громад у забезпеченні загальної економічної стабільності регіонів.
Проаналізовано структурно-функціональні елементи державного регулювання та місцевого
адміністрування, зокрема чинні нормативні імперативи, архітектоніку міжбюджетних відносин та
інструменти стимулювання інвестиційної активності на місцях, що сукупно формують умови для
досягнення фіскальної автономії. Досліджено інтеграційні зв’язки між фінансовим капіталом,
муніципальними активами та людським потенціалом територій, які виступають основою для
розгортання паритетного діалогу між органами публічної влади, локальними суб’єктами
господарювання та консолідованими інститутами громадянського суспільства.
У результаті дослідження ідентифіковано ключові бар’єри, що обмежують самодостатність
громад, зокрема хронічний дисбаланс між видатками та власними доходами, високу субвенційну
залежність та поглиблення міжрегіональної диференціації. Обґрунтовано, що деструктивні чинники
знижують стійкість місцевих бюджетів, погіршують стан інфраструктури та лімітують спроможність
влади надавати якісні публічні послуги. В умовах сучасних безпекових викликів та обмеженості
ресурсів такі фіскальні бар’єри критично лімітують спроможність територіальних громад самостійно
фінансувати відновлення інфраструктури та гарантувати якісні публічні послуги.
Запропоновано управлінські підходи до модернізації механізмів управління фінансовою
самодостатністю ОТГ через оптимізацію доходів, розвиток міжмуніципального співробітництва та
залучення приватного капіталу в критичну інфраструктуру. Наголошено на пріоритетності
стратегічного планування на основі точних економічних розрахунків, що є обов’язковою умовою для
подолання просторових диспропорцій та формування збалансованої системи врядування в Україні.