МОТИВАЦІЯ ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ МЕНЕДЖЕРІВ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Анотація

. Мотивація є одним з головних рушіїв розвитку, самоосвіти, генерації ідей, втілення
проєктів. Йдеться про внутрішні та зовнішні чинники, які можуть заохочувати, підштовхувати
менеджера до удосконалення методів управління, формування команди, пошуку ефективних
рішень для складних ситуацій, застосовувати нестандартні інструменти, щоб змінити траєкторію
розвитку інституції, установи. Проте, все починається з особистісного розвитку, уміння ефективно і
постійно вчитися, працювати над собою, розширювати кругозір, готовності ризикувати,
експериментувати, налагоджувати ефективну комунікацію та ділитися власними напрацюваннями,
досвідом. Метою дослідження є запропонувати сучасні інструменти, які сприяють внутрішній та
зовнішній мотивації управлінців медичних інституцій, установ до змін, впровадження нових методів
роботи, розбудови команди, стратегічного планування та кризового менеджменту. Йдеться про
поєднання нестандартних підходів до управління, застосування командних форм роботи, прийомів
активізації розумової діяльності, розвитку навичок міжособистісної комунікації, емоційного
інтелекту, пітчингу, цілепокладання, які сприяють підвищенню ефективності діяльності команди,
персоналу та установи вцілому. Налагодження позитивної атмосфери, розробка та впровадження
внутрішньої політики установи, дотримання етичних принципів, врахування гендерного компоненту
– все це сприяє підвищенню результативності праці, консолідує працівників навколо певних ідей,
проєктів, стимулює їх до роботи навіть в умовах війни. Розглянуто основні управлінські
інструменти, які можуть демотивувати та знижують інтерес до ефективної роботи, сприяють
плинності кадрів, провокують ймовірні ризики і негативні наслідки на етапі професійного кар’єрного
зростання фахівця. Зазначено, що повномасштабне вторгнення вносить серйозні зміни в сучасні
підходи та механізми управління установою, формування та збереження персоналу, підтримання
психологічного клімату всередині команди, використання нестандартних інструментів мотивації,
щоб зберегти фахівців. Все це вимагає від керівника навичок кризового менеджера, який володіє
стратегічним мисленням, проте реагує на виклики та потреби працівників, дбає про їхню безпеку