ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРАКТИК УПРАВЛІННЯ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАПОБІГАННЯ ПОПУЛІЗМУ В ПУБЛІЧНІЙ ПОЛІТИЦІ

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз управлінських практик, спрямованих на запобігання популізму в публічній політиці. Вихідною точкою дослідження є ідеаційний підхід до популізму як «тонко-центрованої» ідеології, що протиставляє «чесний народ» і «корумповану еліту» та апелює до єдиної «загальної волі» народу. Показано, що сучасні дослідження популізму зосереджуються переважно на партіях, лідерах та електоральній динаміці, тоді як інституційні та управлінські механізми «імунізації» політики від популістських спотворень розкриті недостатньо.

Метою статті є систематизація й порівняння управлінських практик, які знижують схильність публічної політики до популістської радикалізації, на прикладі країн Західної Європи, Латинської Америки, Центрально-Східної Європи та України. Методологічною основою є поєднання інституціонального та governance-підходів, а також аналіз політичного циклу (agenda setting, формування, ухвалення, імплементація та оцінювання політики). Застосовано методи порівняльного аналізу, аналізу документів, елементів неоінституціоналізму та теорії публічного управління.

У статті запропоновано типологію антипопулістських управлінських практик за двома вимірами: 1) етап політичного циклу; 2) провідна логіка впливу (прозорість, участь, професіоналізація, підзвітність, стратегічні комунікації). На основі порівняльного аналізу показано, що найбільш ефективними щодо стримування популізму є комбінації процедурних запобіжників (незалежні фіскальні ради, обов’язкові оцінки впливу, правила бюджетної дисципліни), інклюзивної, але структурованої громадської участі (партисипаторне бюджетування, деліберативні міні-публіки), а також професіоналізація публічної служби і цифровізація процесів прийняття рішень.

Український випадок розглядається як приклад частково консолідованої демократії з високим рівнем соціального запиту на справедливість і схильністю до популістських очікувань. Продемонстровано, що такі інструменти, як е-врядування, відкриті дані, система публічних закупівель Prozorro, децентралізація та партисипаторні практики в громадах, створюють структурні обмеження для популізму, але не усувають потреби в довгостроковій інституціалізації антипопулістських стандартів публічної політики.