СВІТОВИЙ ДОСВІД ЩОДО ДОПОМОГИ УКРАЇНІ У МОДЕРНІЗАЦІЇ ОБОРОННО ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

У статті проаналізований світового досвіду щодо допомоги Україні у модернізації оборонно-промислового комплексу в умовах сучасних викликів. Досвід Німеччини, Франції та Великої Британії щодо допомоги Україні у модернізації оборонно-промислового комплексу в умовах сучасних викликів демонструє комплексний підхід, що поєднує політичні рішення, фінансові інструменти, технологічний трансфер та розвиток людського капіталу. Франція, Велика Британія та Німеччина поєднували термінові постачання озброєнь з укладанням угод про ремонт, технічне обслуговування та створення спільних підприємств, що дозволяло одночасно задовольняти невідкладні військові потреби та закладати індустріальну базу для майбутнього розвитку. Особливо важливою є локалізація ремонтних і сервісних центрів безпосередньо в Україні, що скорочує час простою техніки та знижує залежність від зовнішніх логістичних маршрутів, як це демонструють приклади співпраці з компанією Rheinmetall.

Важливим елементом допомоги стала практика механізмів «кільцевого обміну», які дозволили пришвидшити передачу важкої техніки шляхом обмінів між союзниками, але водночас виявили потребу у відновленні запасів у самих донорів. Не менш суттєвим аспектом є системний підхід до передачі технологій: створення спільних підприємств, навчальних програм і дослідницьких кооперацій дозволяє адаптувати західні рішення до українських умов і забезпечує довготривалу стійкість.

Ключовим фактором, що забезпечує індустріальне зростання, виступають довгострокові державні замовлення і гарантії попиту. Саме вони мотивують компанії інвестувати у масштабне нарощування виробництва боєприпасів і складних систем. Водночас на практиці виявилися суттєві бар’єри – регуляторні процедури експортного контролю, обмеженість промислових ресурсів, дефіцит кваліфікованих кадрів і вразливість логістики. Ці фактори потребують багаторівневого вирішення шляхом гармонізації політик серед союзників, інвестицій у робочу силу та модернізацію інфраструктури.

Важливою складовою підтримки стала підготовка людського капіталу: британська Operation Interflex та інші навчальні програми довели, що без належно підготовлених екіпажів, інженерів та техніків ефективність використання переданих систем суттєво знижується.

Досвід трьох країн також показав, що прозорість угод, чітко визначені коефіцієнти показників ефективності щодо локалізації та розвиток спільних підприємств підвищують ефективність співпраці та зменшують ризики декларативності. Одночасно виявилося, що розміщення виробництва в зоні бойових дій чи підвищеної загрози потребує додаткових міжнародних гарантій – фінансових, страхових і безпекових, інакше приватні інвестори уникають вкладень у такі проєкти.